Надгробна плита на могилу — це суцільний камінь, який закриває всю площу поховання від тумби до ніг. Замість квітника з землею або крихтою родина отримує рівну гранітну поверхню, на якій нічого не росте і нічого не осідає. Плиту просять ті, хто не зможе доглядати за могилою часто, і ті, хто хоче, щоб ділянка виглядала однаково в будь-яку пору року. Розповідаємо, коли плита виправдана, як вона тримається і що з нею буває через роки.
Чим плита відрізняється від квітника з плиткою
Квітник із плиткою — це рамка з бортів, усередині якої на бетонну основу покладено кілька плиток. Надгробна плита це один камінь або два-три великі, товщиною 30–50 мм, які лежать на власному фундаменті і самі є верхом могили. У плити немає бортів, вона або врівень із доріжкою, або трохи піднята з фаскою по краю. У каталозі подвійних пам’ятників плити видно на комплексах, де ділянка повністю закрита каменем. Надгробок як тип споруди, від простої плити до комплексу, описано у Вікіпедії.
Коли плиту кладуть
Найчастіше в трьох випадках. Родина живе в іншому місті або за кордоном і приїжджає раз на рік. Могила на відкритому місці, де трава росте швидко і квітник заростає за місяць. Або пам’ятник задуманий як комплекс, і плита є частиною його форми: подвійні й потрійні пам’ятники з плитою виглядають цілісно. Рідше плиту кладуть на дитячі могили та на старі поховання, які ніхто не доглядав і які родина вирішила «закрити» раз і назавжди.
Головна умова: ґрунт має осісти
Плита — найважчий елемент благоустрою, і вона повністю лягає на могилу. Якщо ґрунт ще не осів, плита через рік нахилиться до ніг або трісне посередині. Тому ми кладемо плиту не раніше, ніж через рік-півтора після поховання, і про строки осідання є окрема стаття. Якщо пам’ятник треба поставити раніше, ставимо стелу з тумбою на власний фундамент, а плиту докладаємо потім, на другий виїзд. Це звичайна практика, і ми одразу так плануємо.
Як плита тримається
Під плитою — бетонна основа по периметру й по центру, з дренажними каналами, щоб вода не стояла під каменем. Сама плита лежить з ухилом 1–2 см від тумби до ніг, інакше після дощу на ній калюжа, а взимку лід. Стики між частинами плити затирають, але не наглухо: залишають мікрощілину для температурного розширення. Плиту з габро 200×100×4 см несуть четверо або кладуть краном, тому монтаж такого комплексу планують окремо і на сухий день. Що входить у благоустрій ділянки навколо, є у статті про благоустрій могили.
Що з доглядом
Він стає мінімальним: змести листя, раз на рік промити водою, взимку не сипати сіль. Квіти ставлять у вазу на плиту або в невеликий квітник біля тумби, який часто залишають спеціально для живих квітів. Найчастіша проблема через роки — не сама плита, а стик між плитою й тумбою, куди затікає вода; ми закриваємо його полірованою фаскою і герметиком, і перевіряємо на весняному огляді.
Ціна і що з нею
Плита — це багато каменю за площею, полірування великої поверхні і серйозна основа, тому вона дорожча за будь-який квітник. Ми рахуємо її окремим рядком до пам’ятника за заміром, і сума залежить від розміру ділянки, товщини й породи; чисел без заміру не називаємо. Базові ціни на самі пам’ятники є на сторінці цін: подвійний від 60 000 грн під ключ, монтаж із фундаментом по Луцьку у ціні під ключ; плита і її основа додаються до цього окремо.
Питання, які нам ставлять
Через скільки після поховання можна класти плиту?
Не раніше, ніж через рік-півтора, коли ґрунт осів. Пам’ятник можна поставити раніше на власний фундамент, а плиту докласти другим виїздом.
Чи стоїть на плиті вода?
Ні, якщо вона покладена з ухилом 1–2 см до ніг і з дренажем під основою. Без ухилу вода стоїть, а взимку на ній лід.
Чи можна залишити місце під живі квіти?
Так, найчастіше залишають невеликий квітник біля тумби або ставлять вазу на плиту. Це вирішується на ескізі до замовлення.



